D#m A#m G#m все як в людей - і музика штормом розносить впоконі гавані C# D#m й вивозять з подвір'я ще вчора живих і смішних і трійка дина все попсувала у табелі і пам'ять що маму трима усміхнену біля дверей вхідних F#m, шість шість шість E F#m цей світ мене за трохи без сліду зсть C#m шість шість шість E коли мене не стане Hm тіло мо пряне F#m E в космос запустіть в космос запустіть все як колись - ці стіни старі ця підлога затиснута в ліні на третій від сонця планеті де кожен за себе вою і я зриваючи ще недостиглі в чужому садку дрібні яблука чекаю весни може літа а може і світу кінця все як в людей - чиясь випадкова від радощів усмішка злетіла пелюсткою й мовчки в волоссі мом зажила то Бог усміхався і я під свою подушкою тримав цілий космос на третій від сонця планеті де музика штормом розносить усі прибережні міста..