C#m x35543 B x24442 F#m 244222 G#m 466544 C#m B І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить F#m G#m Відки взявся я не знаю; чим прийдеться закінчить Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна, Мов диття, цікава, шепче і розпиту вона: Хто ти, човне? Що шукаш? Відки і куди пливеш? І за чим туди шукаш? Що пробув? Чого ще ждеш? Біг мій вічний тож не знаю. Хвиля носить, буря рве, Скали грозять, надять-просять к собі береги мене. Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль! Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль. Кажуть, що природа мати держить нас, як м там тре, А в кінці мене цілого знов до себе відбере. Хто ти, човне? Що шукаш? Відки і куди пливеш? І за чим туди шукаш? Що пробув? Чого ще ждеш? Біг мій вічний тож не знаю. Хвиля носить, буря рве, Скали грозять, надять-просять к собі береги мене. Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув; Хоч би й дев'ять не вернуло, то десятий повернув А хто зна, може, в бурю іменно спасешся ти! Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!